Фильм Маяк (2019) смотреть онлайн

Одного разу в XIX столітті в штаті Мен - ще не дав життя Стівену Кінгу, але вже налякані тим, що сталося поруч процесом над салемськимі відьмами - два доглядача маяка на цілий місяць виявилися замкнені один з одним. Не тільки на острові, а й у кадрі з тісним співвідношенням сторін - 4 до 3. У полоні по-єзуїтському допитливої ​​камери Еггерса - режисера, який дебютував лише чотири роки тому, але вже визнаного майстра вивертати героїв жанрового кіно навиворіт. Втім, ніякі вони в цей раз не герої. Старший за званням доглядач, Томас Уейк, виявився кульгавим пердуном і любителем без угаву брехати про свої пригоди. Його грає Віллем Дефо - ще більш божевільний, ніж в торішньому «Ван Гога». А молодший - похмурий і грубий молодик Ефраїм Уинслоу - в перші ж години на острові показав старшому зуби. І закохався разом і в дерев'яну фігурку русалки, і в каламутне світло маяка. Цього дурня зображує який щойно повернувся з космосу Роберт Паттінсон, охоче проміняв «Вища суспільство» на вошивий матрац. Дружба у героїв не клеїться, і моралі старого того й гляди доведуть запального юнака до гріха. Але «Маяк» - не американський чорно-білий ремейк «Як я провів цього літа» (2010), а містичний хоррор. Так що в своїх снах герої хіба що заклик Ктулху не чують. А насувається шторм того й гляди перетворить маяк в новий (точніше - старий) готель «Оверлук» з «Сяйва» (1980). Замість голих покійниць у ванній героям ввижаються русалки, а замість дівчаток на велосипедах по ввіреній території розгулюють чайки. І цим пернатим вдається тероризувати Ефраїма так, як не вдавалося і масовці з фільму «Птахи» (1963). Тим часом чергування на маяку все більше нагадують нічні чування з «Вія» (1967): щовечора ставки ростуть, а сили зла знаходять нові проломи в обороні розуму. Але героя все одно тягне вгору - по слизьких сходах Якова до сяючого ліхтаря. Сам ліхтар - якщо вже ми чогось вирішили згадувати по фільму в кожному реченні - поводиться, як робот HAL 9000 з «Космічної Одіссеї» (1968). Він тут не джерело зла, а лише мовчазний відеореєстратор божевілля героїв. І якщо вже сам Віллем Дефо порівнює «Маяк» з творчістю Тарковського, то припустимо, що герой сплутав білу вежу з золотим кулею з «Сталкера» (1979). Тільки от навряд чи Ефраїм попросить в цій кімнаті щось хороше: аж надто темне у нього минуле і озлоблений погляд. І щоб ви зовсім засумнівалися в самобутності «Маяка», додамо, що відносини героїв рано чи пізно переростуть в чорно-білу версію «Зеленого слоника» (1999). А Ефраїм ще й вимажется в сажі, як Ярмоленко в «Важко бути Богом» (2013) - і вже ми-то знаємо, що неспроста! Навіщо потрібні всі ці дурниці з пошуком цитат, яких тут не було, і коли ми збираємося опуститися до того, щоб згадати ще й «Острів проклятих» (2010)? Злого умислу тут немає - просто «Маяк», на відміну від дебютної «Відьми», виявився зовсім не страшним. Більш того, як мінімум два рази (коли кожен з героїв вимовляє по довгому шаленого монологу, а інший відповідає короткій жартом) він диявольськи смішний. А кукурікання, як відомо, найкращий спосіб відлякати сили темряви. На «Маяку», на відміну від книг Лавкрафта і декількох схожих фестивальних фільмів жахів останнього часу (наприклад, «Сторожки» з фестивалю Sundance і «Вітру» з огляду в Торонто), глядач не ризикує втратити душевний спокій. А там, де нема чого боятися, мимоволі перестаєш мружитися і починаєш дивитися по сторонах. І спочатку милуєшся тим, як красиво навколо. Еггерс - майстер стилізації і майстерний архітектор предметного світу. Ось киселевих туман направляє на берег красуню-русалку; ось хіть долає м'язистого кочегара; ось хвилі качають острів, як колиска; а ось щось смачне шипить на сковороді старого моряка. Потім берешся придивлятися до сусідів - і в черговий раз дивуєшся чуйності, з якої Паттінсон вибирає ролі, і азарту, з яким Дефо виконує самі дикі примхи своїх режисерів. Ось і цього разу пердежа героя Дефо довіряєш, а коли герой Паттінсона мастурбує, з співчуттям хочеш зробити дощ за вікном голосніше.